вівторок, 24 березня 2020 р.

Діти з особливими освітніми потребами. Якщо ваша дитина відрізняється від інших…

Шлях розвитку кожної дитини індивідуальний. Хтось починає ходити раніше за інших,  але потім тривалий час не говорить; хтось навпаки, не вміє посміхатися, зате починає говорити цілими фразами і добре запам’ятовує літери. Тому до шкільного віку діти набувають різного багажу досвіду, знань, умінь, навичок, звичок. Розумниками не народжуються, їх виховують, і докласти зусиль доведеться немало і родині, і вихователям. Дитина, як те деревце, якщо дбати постійно про нього, то воно виросте гарне і життєздатне, на радість усім дасть плоди соковиті і запашні.

Затримка психічного розвитку – це уповільнення темпів її розвитку, що виражається у недостатньому загальному запасі знань, незрілості мислення, переважанні ігрових інтересів, швидкому перенасиченні інтелектуальною діяльністю.
Причин затримки психічного розвитку багато, серед них зокрема:
  1. спадковість;
  2. несприятливі умови виховання;
  3. тривалі хвороби у ранньому дитинстві, які виснажують малюка;
  4. порушення функціонування головного мозку, пов’язані з його урахуваннями під час внутрішньоутробного розвитку внаслідок патології пологів, травм тощо.
Характерними ознаками ЗПР дитини раннього віку є:
*недорозвинені мовленнєві функції – відсутність фразового мовлення, обмежений словниковий запас, аграматизми, неправильна вимова, утруднення мовленнєвого відтворення;
* не сформовані навички самообслуговування – дитина не може самостійно одягнутися, неохайна, не вміє користуватися ложкою, серветкою тощо;
*низький рівень пізнавальних процесів – сприймання, пам’яті, уваги, уяви, мислення;
*низький рівень і темп розвитку ігрової діяльності – примітивність та одноманітність ігрових дій;
*незрілі моторні функції – виявляються у недорозвитку загальної та дрібної моторики;
*нездатність до узагальнення й цілісності сприймання, які знижують результативність продуктивних видів діяльності, зокрема малювання та конструювання;
*недорозвиток емоційно-вольової сфери, що призводить до негативних проявів у поведінці.
Дитина не розуміє, як слід поводитися з дорослими, може бути нав’язливою. Такій 
Отже, тільки спільними зусиллями членів родини   різних    спеціалістів – педагогів, медиків, психолога, вчителя-логопеда, вчителя – дефектолога,можна розраховувати на позитивний результат та реабілітацію дитини протягом шкільного  віку.